САВАН

Пилом забуття вкриваються дороги,
Які ведуть кудись у невідому даль.
Немає стражів там, якоїсь остороги.
Лиш буднів радості, тривоги та печаль.

І зустріч давня в спомині привітнім,
Тепло сердечне тисяч сонць душі
Є прихистком та затишком завітним,
Що помагає дні життя вершить.

В кімнаті тихість подиху й мовчання.
Лиш спів птахів та вітер од вікна…
Тут смисли ще живе свої остання,
Прекрасна мить, іще, й іще одна…

Тож знов хапаю їхні блискавиці,
В прозріння росах розквітаю і дощах.
Бо ще повіки не сховали зір в зіницях
І смерть не прочинила двері в страх.

Іще слова і вчинки не спинились,
Розп'ятий Бог усіх ще не знайшов.
Його сліди лиш здогади покрили
Саваном віри у поганьблену любов.

Інші твори автора у майстерні рукописів:
https://booknet.com/uk/anatoli-xlchenko-u5561052