СТЕЖИНА ЖИТТЯ

Якось я вирішив збагнути все на світі,
Аби згадати десь також себе самого,
Удаваність і світлі щастя миті,
Життя із прірвами та допомогу Бога.

Але не зміг у потемках душі
Здійснити суд із правди над собою,
Бо всюди зло і благо теж вершив,
Розплату маючи ціною дорогою.

Отож моя личина із личин
Скороминущості та плину ріки часу
Знов скасувала цей сумний почин,
Адже ще зорі уночі не згасли…

Ще світло є і в каганцях олива,
І мелють жорна збіжжя для життя.
А люди вірять і надіються на диво,
Добро є на стежках із вороттям.

Авторські рукописи розташовані за наступним посиланням у відкритому доступі...
https://booknet.com/uk/anatoli-xlchenko-u5561052