Гонения показали слабое место Церкви: приход это ещё НЕ община. По душам с Сергеем Комаровым #22

<p id="eow-description" class="">"Мы не раз говорили с вами на тему Томоса, автокефалии, захватов храмов... критиковали наших оппонентов. Но сегодня мне бы хотелось острие критики обратить против нас самих. Это нужно делать. Потому что многие наши проблемы рождаем мы сами..."

Начав с мысли Игнатия Брянчанинова о том, что Бог попускает скорби человеку соразмерно со страстями этого человека, Сергей Комаров в новом авторском блоге напоминает о наших собственных слабостях и ошибках в духовной жизни. О тлетворной ленности и поверхностном отношении к Вере, которые ослабляли организм православной общины Украины и сделали Церковь и её паству удобной жертвой недругов.

И в этом случае гонения, постигшие Церковь в наши дни, предстают инструментом исцеления недуга, постигшего её гораздо раньше. Имя главного недуга украинского православия — недостаток человеческих связей и совместной духовной жизни внутри приходов, которые и превращают их в общины.

У нас многие тысяч приходов, но далеко не все из них сумели стать общинами. Для многих церковь остаётся комбинатом по предоставлению религиозных услуг. Люди, прихожане, при этом друг другу не интересны.

Община же объединяет людей и переформатирует сознание потребителя на сознание служителя. Потому что христианство — это служение Богу и ближнему. И приходы, которые стали общинами, трудно будет забрать церковным рейдерам.

-- укр --

"Ми неодноразово говорили з вами на тему Томосу, автокефалії, захоплень храмів... критикували наших опонентів. Але сьогодні мені б хотілося вістря критики повернути проти нас самих. Це потрібно робити. Тому що багато наших проблем народжуємо ми самі..."

Почавши з думки Ігнатія Брянчанинова про те, що Бог допускає скорботи людині пропорційно з пристрастями, що панують над цією людиною, Сергій Комаров в новому авторському блозі нагадує про наші власні слабкості і помилки в духовному житті. Про лінощі і поверхневе ставлення до Віри, які послаблювали організм православної громади України і зробили Церкву і її паству зручною жертвою недругів.

І в цьому випадку гоніння, які має Церква в наші дні, постають інструментом зцілення недуги, яка спіткала її набагато раніше. Ім'я головної хвороби українського православ'я — брак людських зв'язків і спільного духовного життя всередині парафій, які і перетворюють їх в громади.

У нас багато тисяч парафій, але далеко не всі з них зуміли стати громадами. Для багатьох Церква залишається комбінатом з надання релігійних послуг. Люди, парафіяни, при цьому один одному не цікаві.

Громада ж об'єднує людей і переформатує свідомість споживача на свідомість служителя. Тому що християнство — це служіння Богу і ближньому. І парафії, які стали громадами, важко буде забрати церковним рейдерам.</p>