Кратка 1150 лҍтня исторія текста Псалтирі на славяно-русинському языкови
ПРЕДИСЛОВІЄ
1. Єва́нгельськым и апо́стольскым призы́вом «Изслѣ́дуйте Писа́нія, бо вы через них надѣєтеся имѣ́ти жизнь вѣ́чную!», вѣк за вѣ́ком вдохновля́лися наші пре́дкы, карпатські русины́, як и основа́телі славя́но-руси́нськои азбукы и переводной славяно-русинськой пи́сьменности Кирилл и Мефодій из их славяно-македо́нськыми и карпато-руси́нськыми ученика́ми.
Важно знати, что хоснова́лися они при переводҍ на славяно-русинськый язык са́мым дре́внім оригіналом перево́да Священного Писа́нія из староєврейського на старо-гречеськый, именуємый, Септуагі́нта. Без сомнҍнія, они чудесно, мудро и пословно перевели древньый не испорченный временем гречеськый текст Священного Писанія на тот час самый древньый общедоступный старорусинськый, славяно-руськый язык нашых предкôв.
По мысли святых отцҍв, через Псалтирь Старого Завѣта из глубины вѣкôв до людей изда́вна благовҍствуєт Сам Спаситель Господь, як Євангеліст, провҍщавшый прикровенно через Своих пророкôв. Євангельськый го́лос Христа в псалмах, пере́данный в унікальнôй надвременнôй граматичнôй формѣ́ гречеського Ао́риста, приготовля́л человѣ́чество в Старому Завҍ́тҍ Своими пророчествами до, Ним же обѣ́щанного через пророкôв, Первого Прише́ствія Месіи» и заключенія Нового Договора, Соглашенія – Нового Завҍта во Христҍ.
Сіє то и послужило введенію старозавҍтных псалмôв во всѣ церковні християнські тексты слу́жб Новозавѣ́тнôй Церкви. Сіє то послужило и тому, что от древности до днеська Псалтирь остаєтся як настольна книга для древнего народа Європы подкарпатськых русинôв, котра́ стала як читанка русинського языка для всҍх русинôв за останні 1150 годів.
2 В русинôв был развитый повсемҍстный подвиг – не лишь знати и любити читати, но и самому себҍ, сво́йôв рукôв, хоть раз переписати Псалтирь.
И днеська русины́, от малого до великого, обладают Своим древнім живым, частію осовремененным материнськым древнім языком.
Русины, до́бре зна́ют лінґвістичну истину про то, что, а ни упроще́ніє, а ни желаніє зо́всѣм прибли́зити старый текст к современному разгово́рному языко́ви, а ни послѣ́дованіє якы́м ись запросам дне́шнього вре́мени, не можут быти прийняті на́ми, (особенно подкарпатськыми русина́ми), як яко́єсь необходи́моє тре́бованіє к древнім кирилло-мефодієвськым біблейськым и богослужебным текстам. Ведь в слова́х дре́внього церко́вного кири́лло-мефо́дієвського те́кста чудесно и и́менно ними зафіксованый, (а не придуманный св.братіями нам) наш ро́дный древньый 1150-лѣтньый уже на тот час весьма́ и ра́звитый праязы́к славяно-русинôв.
Видно, ôн и є тот общый для всҍх славян язык, якый, по слову Нестора Лҍтописця, обще «славянский и руский язык – єдино суть»!
Бережно сохране́на на́ми, подкарпатськыми русинами, языко́ва среда́ под Карпатами є та же древня, изначальна, славяно-руси́нська и церковно-славя́нська языко́ва среда, имѣ́юща выше 1150 го́дôв. Як указовалося, сія языкова среда́ є лишь частію оновлена невеликым влиянієм языкôв сусҍдськых и т.н. «титульных» націй, котрым не удалося ассимільовати русинов.
В бôльшинствҍ, языкова среда чудесно сохранена почти так, як и в древности, благодаря церковно-славянському богослужебному языку, что заставляєт нас сей церковно-богослужебный язык не лишь сокоти́ти як зҍницю ока, но и дальше обогащати єго́, як подлинно біблейськый язык русинôв.
3. Тогда, в 863 годҍ в руках Кирилла и Мефодія язык славяно-русинôв ста́в матрицею для кодифікаціи общого языка всѣх славяно-русôв от Карпат до Альп.
А вот трагедія славян западных в тому, что их наново и насильственно уже в 11-13 в. переводили латиняне на незграбну для славян латиніку з єя ограниченным до днеська числом звукôв.
Нынѣ руси́нська пи́сьменность в разных регіонах Європы, от Альп до восточного хребта Карпат, про́сится не стôлько на защи́ту и разви́тіє, як на уточне́ніє из оригіна́лом и на бе́режноє сохране́ніє дре́внего, первонача́льного языка́ славя́н-русинôв, для сохраненія етнічного лиця будущего поколҍнія русинôв.
Значить, и наша задача – при адаптаціи текста была не допусти́ти подавле́нія или́ вытѣсне́нія стары́х нашых слôв из Св.Писа́нія, особенно из Псалтирі, а лишь узнавати и курсивом уточняти их уніка́льноє первонача́льноє бібле́йськоє разумѣ́ніє.
Бережно нами переведені фо́рмы гречеського Аориста (у па́рѣ из сослага́тельным наклоненієм).
Сіи формы трудами св. братҍв перебрав от грекôв и сохрани́в наш подкарпато-руси́нськый язы́к!
Сіє и помагаєт нам днесь в прочтеніи смысла псалмôв Псалтирі на церковно-славянському языко́ви прямо в первоначальному текстҍ.
Иными словами, русинам помагаєт уразумҍти смысл псалмôв на церковно-славянському языкови владѣніє ними родным древнім карпато-русинськым языком, якый є в основҍ церковного.
4 Итак, русинам, познакомившымся из новыми перевода-ми Священного Писанія, з их проблемами и утраченным смыслом, не нужный новый перевод Бібліи или богослужеб-ных книг. Для жителів-«русинов на юг от Карпат», обла-дающих основами старославянського языка, якым и є ру-синськый язык, достаточна лишь легка адаптація древнего церковного текста к днешнему разговорному языкови, кодифікованному в 2002 годѣ, коли издалася отповҍдна и Грамматика Русинського языка.
В рамках природного и иного права церковных людей выбирати язык богослуженія, ци твердо хранити старый, и є предложеный сей адаптованый текст Псалтири. Сей труд важен, як феномен у народа – дуже хранити сперва своє, а лишь пак знати и чужоє. Сей труд необходимый древнім мҍстным жителям Карпат, особенно молодежи, нашему будущему: як Церкви, народу, так и всҍй восточнҍй цивилізаціи, которі хотят читати и молитися на выше тысячелҍтнему языкови своих предкôв-русинов.