Я не желаю лучшей жизни...
(украинский язык)

А я не хочу кращого життя,
мене земелька рідна прогодує.
Молитву тиху ниви шелестять,
і десь, убога, босоніж іду я.
Я проживаю лиш коротку мить
і догораю, як свіча воскова.
Мені б одного – це себе змінить,
а інше все – не варте і півслова.
О тиха пристань, стомлена земля,
нічим себе до тебе прив`язати,
бо я сама у себе не своя,
а що з безумця можеш ти узяти?
Мене, як книгу, час перелистав,
моїх рядків невиправлених – милі.
Бери усе, та не візьмеш хреста,
що на раменах й на моєму тілі.
А що ж я маю? – зичене усе,
та й те спасінню моєму завадить.
Мій хліб насущний праця принесе,
а якщо ні – подайте, Христа ради!
За все простіть, за слово й німоту,
за розум, недалекий і убогий.
Діла мої бур`яном проростуть,
із чим же я постану перед Богом?
О час омани, о година лжі!
Усіх чека заслуженая плата.
Як хочу я стяжати для душі
великий дар – свободи не бажати.
Якщо колись, Господь Всесильний мій,
поглянеш милосердними очима,
подай одного лиш рабі своїй –
таланту не прожити самочинно.