Борис Горбунов о храме в Таловой Балке

<p id="eow-description">У Таловій над ставом церква,
Стара, обідрана стоїть...
Та все ж КРАСА ще не померкла
через невпинний плин століть.

У неї воїни просили
для битви за свій рідний край
Звитяги, моці, серцю сили
Проти ворожих лютих зграй...

Напівзруйновані дзвіниці
доносить вітер із віків
Посвист стріл і брязкіт криці
Звитяжні крики козаків.

Її нещадно руйнували
Не злі татари й мамлюки...
Не фашистських військ навали,
а ненаситні земляки!

Та все ж вона на зло вандалам,
Як докір нам іще стоїть,
Щоб врешті Бога ми згадали,
В часи минулих лихоліть.</p>