Не только украинская болезнь. Андрей Видишенко, Расколы в Европе сегодня. Часть I. ПРАВО НА ВЕРУ

<p id="eow-description" class="">«К сожалению, несмотря на то, что всем известны нормы канонического права, которые никто не имеет права нарушать, конечно же в истории межконфессиональных отношений присутствуют целый ряд конфликтов за зоны канонической юрисдикции. И вопрос Македонии в данном случае служит удобным полем для того, чтобы некоторые церкви усилили своё влияние в целом на вселенское православие… Как и в Украине, в Македонии вчерашние комсомольцы, люди с атеистическим мировоззрением и коммунистическим прошлым, как ни странно, вмешиваются в вопрос, в котором они являют собственное невежество. И демонстрируют откровенно политическую мотивацию в реализации своих планов...», - Андрей Видишенко.
Болезненные церковные расколы в православном мире – далеко не только украинский феномен. На Европейском континенте в наши дни параллельно протекают сразу несколько схизматических явлений, а один из крупнейших, болгарский раскол, был совсем недавно преодолён. Каковы их истоки и особенности? Что общего у всех этих явлений с ситуацией в Украине, а что их рознит? Какова роль Константинопольского Патриархата в каждом из них? На эти вопросы попытались ответить автор программы «ПРАВО НА ВЕРУ» Ян Таксюр и её гость, эксперт Киевского Центра политических исследований и конфликтологии политолог Андрей Видишенко. Этот выпуск — первая из двух частей большой беседы. Здесь будут затронуты темы двух расколов Сербской Православной Церкви – Македонского и Черногорского, а также излеченного раскола в Болгарской Православной Церкви.

«Есть зелотские расколы (связанные с полемикой о вероучении и притязанием раскольников на истинность), а есть филетические расколы. Это касается вопроса этнофилетизма, исходя из приверженности неканонического клира служению в первую очередь нации и государству в противовес служению господу нашему Иисусу Христу. Это, собственно, и определено как «этнофилетизм» и осуждено уже в 1872 году как раз в Константинопольской Патриархии, где было признано в качестве ереси».

-- укр –

«На жаль, не дивлячись на те, що існують всім відомі норми канонічного права, які ніхто не має права порушувати, звичайно ж в історії міжконфесійних відносин присутні цілий ряд конфліктів за зони канонічної юрисдикції. І питання Македонії в даному випадку виступає зручним полем для того, щоб деякі церкви посилили свій вплив в цілому на вселенське православ'я... Як і в Україні, в Македонії вчорашні комсомольці, люди з атеїстичним світоглядом і комуністичним минулим, як не дивно, втручаються в питання, в якому вони являють власне невігластво. І демонструють відверто політичну мотивацію в реалізації своїх планів... », - Андрій Відішенко.

Болючі церковні розколи в православному світі –далеко не тільки український феномен. На Європейському континенті в наші дні паралельно протікають відразу кілька схизматичних явищ, а один з найбільших, болгарський розкол, був зовсім недавно подоланий. Які їх витоки і особливості? Що спільного у всіх цих явищ з ситуацією в Україні, а що їх різнить? Яка роль Константинопольського Патріархату в кожному з них? На ці питання спробували відповісти автор програми «ПРАВО НА ВІРУ» Ян Таксюр і її гість, експерт Київського Центру політичних досліджень і конфліктології політолог Андрій Відішенко.

«Є зелотскі розколи (пов'язані з полемікою про віровчення і претензією розкольників на істинність), а є філетичні розколи. Це стосується питання етнофілетизму, виходячи з прихильності неканонічного кліру служінню в першу чергу нації і державі на противагу служінню Господу нашому Ісусу Христу. Це, власне, і визначено як «етнофілетизм» і засуджено вже в 1872 році якраз в Константинопольській Патріархії, де було визнано як єресь».</p>